UKRjizn.com
Image default
Економіка

сьогодні та після війни в Україні

У Брукінгському інституті (The Brookings Institution) у Вашингтоні обговорили перспективи розвитку світової економіки після завершення війни в Україні. Дискусію про контури економічної глобалізації організували спільно два великі аналітичні центри – Брукінгський інститут та Американський інститут підприємництва (American Enterprise Institute).

Дефолт та хаос

Як підкреслили, відкриваючи віртуальну дискусію, два її модератори Ніна Шенай (Neena Shenai) з Американського інституту підприємництва та Джошуа Мелцер (Joshua P. Meltzer), що вивчає глобальну економіку в Брукінгсі, головний фактор, який сьогодні впливає на світову економіку – це безпрецедентні санкції, які оголосили США, Євросоюз та інші країни щодо Росії як країни-агресора.

На думку модераторів, ці санкції і особливо високий рівень координації між країнами Заходу сигналізують про потенційно нову стадію економічної глобалізації. Виникає багато питань, пов’язаних зі складною логістикою здійснення заходів з невоєнного арсеналу інструментів, за допомогою яких світова спільнота має намір покарати Росію як країну, яка прагне досягти своїх стратегічних цілей, грубо порушуючи базові принципи міжнародного правопорядку.

Як підкреслила Ніна Шенай, на самому початку 21-го століття багато надій були пов’язані з глобалізацією економічних процесів, посиленням позицій таких нових великих гравців, як Китай та Росія. Але сьогодні, зауважила вона, позитивні очікування багато в чому не реалізувалися. Більше того, низка гравців на глобальному полі прагнуть використати економічні переваги як зброю для досягнення цілей.

«У цьому хаотичному світі, що настав, – зауважила Ніна Шенай, – ясно одне: всі конфлікти загострені до краю. Китай та США сперечаються з питань торгівлі. У Росії настав перший за сторіччя дефолт. Ми маємо право чекати кардинальних змін структури світової економіки. Країни-лідери вільного світу ще мають довести, що вони міцно захищені від потрясінь і атак».

В очікуванні 2024 року

Джошуа Мелцер нагадав, що у 2019 році два нинішніх учасники вебінару Абрахам Ньюман (Abraham Newman), професор державного управління Джорджтаунського університету, та Генрі Фаррелл (Henry Farrell), професор міжнародних відносин Університету Джонса Хопкінса, написали спільну наукову працю. У ній вони аналізують процес «вепонізації», тобто використання як зброю важелів економічної взаємозалежності різних країн. Особливо активно у процесі «вепонізації» задіяні сфери видобутку, закупівлі та транспортування натуральних ресурсів, насамперед, нафти та газу.

«Достатньо поглянути на активне використання цих важелів у зовнішній політиці нинішньої Росії, – сказав Генрі Фаррелл. – Але щоб йому ефективно протидіяти, потрібно чітко розуміти стратегічні цілі США та наших союзників. По суті ми цього точно не знаємо. Чого ми хочемо досягти у війні? Військової поразки Москви? Стратегічного послаблення режиму Путіна? Зведення Росії рівня регіональної держави? Виснаження її економіки? Поки що ми можемо тільки ворожити».

У ході подальшої дискусії Фаррелл торкнувся нинішньої політичної ситуації, в якій США знову, як і в роки холодної війни, стали домінуючою силою вільного світу, як у рамках НАТО, так і поза ним.

«У європейців у головах засіла цифра «2024» і вони з тривогою, яку, втім, намагаються не показувати, чекають на чергові президентські вибори в США, – сказав Фаррелл. – Найгірший варіант для них – перемога Трампа чи будь-кого з його табору, який поділяє його негативну позицію щодо Європи та НАТО. Адже тоді вони опиняться в капкані, з якого буде важко вибратися. Тому європейці готові підкорятися США на короткій дистанції військового конфлікту в Україні без будь-яких довготривалих зобов’язань».

Ланцюжки поставок

В якості важливих нових обставин Абрахам Ньюман назвав різко виріс вплив у світовій економіці supply chains –ланцюжків поставок, тобто взаємопов’язаного набору ресурсів і процесів, що починається з отримання сировини і доставкою готової продукції, що завершується споживачеві.

«Ми раніше не приділяли цим ланцюжкам належної уваги, – сказав Ньюман. – Особливо важливим виявляється етап страхування та сертифікації продукту чи технології. Без страховки літаки не злетять і судна з вантажами не вирушать у плавання. Ми також маємо приділяти більше уваги спробам наших опонентів послабити долар як головну світову валюту за допомогою обживання темних закутків світової фінансової системи».

Чи є економічна безпека США частиною національної безпеки? На це питання Емілі Вайнстін (Emily S. Weinstein), співробітник центру безпеки та нових технологій Джорджтаунського університету, відповіла ствердно.

«Ми маємо переосмислити такі сфери, як контроль за експортом та санкції, – сказала вона. – Потрібно намагатися передбачати довготривалі наслідки нинішньої економічної політики. Дивіться, як впливає нова реальність на різке зростання інфляції та серйозні проблеми в енергетичному секторі».

Далі Вайнстін торкнулася деяких «побічних ефектів» від санкцій та контролю за експортом.

«Ми можемо вважати наші заходи щодо Росії цілком дієвими, – наголосила вона. – За деякими оцінками, російська економіка має впасти щонайменше на 9 відсотків до кінця календарного року. Але не можна заплющувати очі на те, як Росія намагається обійти санкційні заборони. Насамперед це стосується «чіпів» та інших електронних компонентів, які можуть бути використані у військових цілях. Вони продовжують завозитися до Росії через третіх осіб та через чорний ринок».

Вайнстін вважає, що в нових умовах неможливо з одного центру контролювати контроль за експортом. «Пройшли ті часи, коли можна було координувати один ланцюжок поставок, що існував, і вважати завдання контролю виконаним. В даний час ти блокуєш один ланцюжок поставок, а твої опоненти перемикаються на інший, який не піддається контролю. Я вважаю, що потрібно створити робочі групи, які зайнялися б таким контролем. У першу чергу, йдеться про Тайваню, Японію та Південну Корею, які виробляють «чіпи», напівпровідники та іншу високотехнологічну продукцію».

Паралельний імпорт

Кріс Міллер (Chris Miller) із Американського інституту підприємництва звернув увагу на економічну непідготовленість Росії до наслідків свого вторгнення в Україну.

«От цікаво, – зауважив він, – якщо відмотати час на чотири місяці тому, як би змінилися дії Росії? Адже Москва явно не очікувала такої згуртованої та швидкої реакції західних країн, таких серйозних та багатопланових санкцій. З іншого боку, Німеччина продемонструвала свою сильну залежність від російського газу та небажання щось зробити, щоб зменшити її. Така дивовижна сліпота сьогодні боляче б’є по можливості Німеччини ефективно протистояти амбіціям Москви. У нинішній геополітичній реальності програє той, хто не готується до найгірших сценаріїв та отримує раптові удари через кут».

Як зауважила Ніна Шерай, Кріс Міллер входив до робочої міжвідомчої групи з розробки санкцій, і цю тему знає в деталях. Що він і підтвердив, розповівши про практику «паралельного імпорту», ​​на який путінська Росія робить зараз ставку у прагненні послабити ефект санкцій.

«Влада Росії орієнтує своїх виробників технологічного обладнання на власні розробки та на послуги продавців, які не входять до антипутінського світового альянсу, – сказав Міллер. – Так, якість «чіпів» та інших технологічних компонентів у цих продавців гірших за західні. Але Москва у цій ситуації хоче розраховувати на стабільні постачання. Спроби крадіжки та контрабанди ноу-хау та технологій на Заході, без сумніву, продовжуватимуться, але військова індустрія Росія для промислового виробництва зброї та обладнання навряд чи спиратиметься на спорадичні, поодинокі крадені екземпляри технологічних новинок».

«Сьогодні ми бачимо, як зміщуються пріоритети, – сказав він далі. – Інтереси національної безпеки США диктують нову торговельну політику щодо наших головних супротивників – Росії та Китаю. Між цими інтересами та суто комерційними міркуваннями часом виникає такий широкий зазор, що крізь нього може проїхати вантажівка».

Вузькі місця

Джошуа Метцер звернув увагу дискусантів на проблему легітимності домінування США у світовій політиці.

«Звичайно, коли на чільне місце поставлене завдання забезпечення національної безпеки, жодних інструментів легітимізації стратегічних рішень начебто не потрібно, – підкреслив він. – Але вони, ці інструменти, є важливими для наших партнерів. І тут ми стикаємося з тим, що можна назвати choke points (вузькими місцями чи точками затору). Без вирішення цих проблем ми не просунемося вперед».

У свою чергу, Кріс Міллер не вважає «вузькі місця» у відносинах із союзниками непереборними. Швидше, на його думку, складнішими можна назвати відносини з тими країнами, які намагаються зберегти нейтралітет у воєнному конфлікті Росії та України.

З Міллером не погодився Генрі Фаррелл.

«Німеччина зараз опиняється в ситуації, коли задля досягнення політичних цілей, на яких наполягає нинішня адміністрація США, вона стає потенційно вразливою, – сказав він. – Німецька економіка, звільняючись від залежності від російського газу, стає набагато більш залежною від американської економіки. Якщо 2024 року влада у Вашингтоні отримає президент з поглядами Трампа, то йому важко буде утриматися від спокуси використовувати цю залежність для отримання комерційної вигоди».

«Я середня дитина в сім’ї, тому займаю позицію між Крісом і Генрі, – так жартівливо включився в суперечку Абрахам Ньюман. – Думаю, що економічна реальність часто диктує правила гри навіть для тих гравців, які хотіли б їх змінити. Скажімо, постійні атаки на долар спроби змінити валюту для міжнародних розрахунків. Вони ні до чого не призводять, доки долар за всіма параметрами випереджає інші валюти. Щодо делікатної сфери економічних відносин з Європою, мені здається, нам треба діяти у поважному тандемі з нею. Ось приклад. США розробили протокол заборони експорту американських товарів до Росії. Приблизно такий самий протокол розробили у Європі на товари, виготовлені там. Вашингтон не став нав’язувати цей протокол європейським колегам, вони розробили самі,…

Схожі повідомлення

Залишити коментар

* Використовуючи цю форму, ви погоджуєтеся на зберігання та обробку ваших даних на цьому веб-сайті.